сочинения по украинской литературе

Категориясочинения по украинской литературе

«Своєї вини я не визнав і в останньому слові». Василь Стус жив і загинув за те, щоб український на­род мав право на рідну мову, на історичну пам’ять, на са­мобутню культуру, на незалежну державність. Життя Василя Стуса схоже на спалах – короткий і яс­кравий. Воно сповнене пекучого болю і трагізму. Тривалий час поезія Василя Стуса була недоступною […]

читать далее

«Ти знаєш, що ти — людина». У недалекому минулому, коли наше суспільство керу­валося абстрактними потребами загального характеру, а проста людина була таким собі «гвинтиком» величезно­го маховика, Василь Симоненко однозначно

читать далее

«Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину» Така вже немилосердна доля України, що її найкращим дітям судилося несправедливо коротке життя: 47 – Шев­ченкові, Стусу, 42 – Лесі Українці, 38 – Грабовському… і зовсім мало – 28 – Симоненкові. Не кажучи вже про мо­лодий талановитий цвіт мистецького українського

читать далее

Національна трагедія 30-х років. Письменник не міг залишитися осторонь від найтрагічнішої події за всю історію українського народу – організо­ваного більшовицькою владою голодомору 1932-1933 років. Він відгукнувся на неї хоч і невеликим за обсягом, але разюче сильним твором.

читать далее

Доля України. Коли в 1938—1939 роках розігрувалася трагедія Закар­патської України, Улас Самчук брав безпосередню участь у бурхливих подіях того часу. Коротка, але яскрава і герої­чна історія так званої Гуцульської республіки навіяла йому високопатріотичний роман «Гори говорять» про боротьбу

читать далее

Прагнення до світла і правди. Дмитро Павличко є в українській поезії однією із тих постатей, що визначає її моральний авторитет, шляхи її розвитку. Разом з Ліною Костенко й талановитим поколін­ням «шістдесятників» він відстоював право поезії залиша­тися найвищим авторитетом української літератури.

читать далее

Олег Ольжич — борець за національну ідею. Кілька років тому читачі незалежної України відкрили для себе Олега Ольжича. Українському народові нарешті повернуто ім’я талановитого поета, науковця, діяча націо­нально-визвольного руху.

читать далее

Величальна матері. У грізний час війни Павло Тичина написав сповнені невтішного смутку й щемливої ніжності рядки: «Матері забуть не можу…» Від Шевченкового «Там матір добрую мою» до оцього Тичининого зізнання українська поезія протягом віків співає величальну пісню матері.

читать далее