сочинения по украинскому языку

Категориясочинения по украинскому языку

Усім деревам дерево. Про те, що дуб – усім деревам дерево, наші пращури знали з давніх-давен. Особливою пошаною користувалися дуби, які Перун позначив своєю міткою-блискавкою.

читать далее

Незвичайна екскурсія. У минулому році ми побували на екскурсії у старовин­ному селищі Петриківка, де живуть привітні талановиті люди – творці чудового українського декоративного роз­пису. Петриківка зустріла нас чарівною мальовничою при­родою, розкішними вишневими садами.

читать далее

«Дивлюся мовчки на рушник, Що мати вишивала…». Наші предки любили прикрашати своє житло: розпису­вали вибілені стіни й печі, різьбили ложки, віконниці, ма­лювали ікони, плели мереживо, вишивали рушники, сороч­ки, наволочки. Жінки все своє життя супроводжували квітами

читать далее

Рідна мова — неоціненний скарб. Найголовніші індивідуальні ознаки народу – це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість. Мова – це характер народу. В ній відбито його націо­нальні звичаї, побут, нахили. Мова – це ще й історія наро­ду. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди.

читать далее

Яке чудове українське сонце! Які веселі в нас люди! Нічого не змінилося в українському характерові за кількасот років. Щоб упевнитися в цьому, не треба подорожувати машиною часу. Досить ще раз поглянути на картину видатного художника Іллі Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”.

читать далее

Наша вчителька української мови — взіроць людини, відданої справі народної освіти. Вона ще мо­лода- декілька років тому закінчила інститут. Одягається поїш просто, скромно та акуратно, косметикою не зловживає. Завжди весела, але коли вона на нас сердиться, стає серйозною. Очі в неї сині, волосся жовте, як спілий пшеничний колос. Зріст має середній. Її голос чіткий, дзвінкий […]

читать далее

Дещо з історії. Під час великої війни між русалками та мавками русалки почали перемагати, розробивши нову стратегію. Вони підпа­лювали ліс, і мавки мусили тікати. “Треба шукати союзни­ків”, — подумали мавки та подалися на Січ. Але запорожці заявили, що вони в жіночі справи не втручаються. Після цього вирішили відправити посольство до Московії, проте там спо­чатку теж […]

читать далее

Бабуся в моїй пам’яті.Немає вже моєї рідної бабусі, лише спогади линуть до мене. Згадка про обличчя, посмішку й тиху розмову бентежить душу. Зустрічаючи мене, свою онуку, бабуся випромінювала радість. На її вустах була посмішка щастя. Дуже добре я пам’ятаю її невисоку, трохи згорблену від старості постать.

читать далее