ДОЛЯ ЛЮДИНИ. Здавна людина мріяла літати, щоб здійнятися над буденністю, відчути волю та легкість. У стародавньому міфі про Ікара ця мрія мала трагічний кінець. Схожий сюжет має оповідання Бориса Анто- иенка-Давидовича «Крила Артема Летючого», у якому йдеться про мрійника Артема.

Артем Летючий — головний герой твору. Ще з дитинства він полюбляв спостерігати за птахами, розпитував про них вчительку й батюшку. Відслуживши в армії, одружившись і ставши батьком, цей допитливий чоловік не полишив дитячої мрії. Займаючись хлібо­робською працею, Артем домігся того, щоб родина не зголодніла. Але, одержимий мрією навчитися літати, задумує зробити крила. Заради цього забув Артем про роботу і сім’ю. Дружина Христина, побачивши вночі щось страшне на клуні, втекла разом із сином до батька. Односельці вважали його відьмаком, бо той весь час, зачи­нившись у клуні, щось майстрував. Таким чином бідна людина ста­ла жертвою свого захоплення.

Автор майстерно передав почуття першовідкривача, мрію якого оточення сприймало вороже. Б. Антоненко-Давидович цим твором доводить, що такі люди потрібні людству. Ці винахідники є рушій­ною силою прогресу. Мріяти іноді корисно, якщо рухатися вперед, думати про користь суспільству. Наші крила — це думка та воля, наполегливість і працелюбність.