Характеристика індивідуального стилю Максима Рильського. Різноманітність індивідуальних стилів багатьох письменників свідчить про багатство талантів у народі, який їх породив, про багатогранність життя, відображеногов літературі.

Максим Рильський оригінальна творча індивідуальність, поет з власним стилем.

У чому ж особливість сучасного поетичного стилю М. Рильського?

Поет у своїх кращих творах досяг гармонійності змісту і форми. Майстерність М. Рильського, як і кожного видатного поета, — це не сума готових художніх прийомів, а дійсно високий рівень ідей-но-художнього зображення дійсності. М. Рильський уміє піднести найважливіші ідеї часу по-своєму, утілити їх в оригінальні образи яскравими художніми засобами.

Поет має свої улюблені теми, яким він приділяє найбільше уваги. Провідні теми його творчості — любов до Вітчизни, дружба народів, творча праця нашого народу на благо своєї країни, боротьба за мир тощо.

Для розкриття улюблених тем М. Рильський має й улюблені образи (здебільшого символічні: міст, незгасна зоря, весна людськості, пишне літо та ряд інших). Повторюючись у нових творах поета, ці образи не створюють враження одноманітності, бо завжди сяють новими гранями, викликають нові думки й емоції.

Поезія М. Рильського характеризується багатством і красою тропів (порівнянь, епітетів, метафор, символів). Так, значення пісні в житті народу поет розкриває епітетами і порівняннями:

Як сонце наше благовісне,

Як віщий білокрилий птах…

(«Слово про рідну матір»)

Вдало поет уживає і народні епітети: «За колоски налиті… За руки працьовиті…» («За мир»); «Свят союз наш…» («Україні»), Особливо поетові вдаються складні епітети: вікопомний (подвиг), злотостеблі (ниви), непоборно-сміла (Радянська Армія), мудро-ласкавий (усміх). Часто як складові частини таких епітетів Рильський використовує емоціонально-красиві слова: крила, огонь, грім.

У творчості поета гармонійно поєднуються глибокий ліризм і публіцистична схвильованість, які відповідають різноманітним обставинам життя. Влучну характеристику, яку дав М. Рильський поезії взагалі, можна з повним правом застосувати до творчості самого поета:

Вона — це золота руда,

Іскриста і багата

Та в дні великого труда

Вона — коваль і ратай,

Вона — це гармонійний спів,

Дух злагоди і миру…

Та проти хижих паліїв Вона здійма сокиру.

(«Визначення поезії»)

Характерною рисою творчості Рильського є багатогранне бачення і відображення дійсності. Поет створює образи, які діють на різні чуття людини (зорові, слухові, смакові тощо), зачіпають багато струн людського серця.

Багато голосів на світі,

Як барв на поверхні земній —

(«Пісні»)

Ці рядки одночасно викликають і слухові, і зорові уявлення, емоції в людях з різним баченням світу.

Максим Рильський — майстер стислих висловів, які звучать як афоризми. Прикладом може служити більшість поетичних рядків з віршів «Моя батьківщина»; «За мир», «Дружба народів», «Визначення поезії» тощо:

Моя Батьківщина — це крила орла,

Що лине до сонця з туманів…

Моя Батьківщина — подолана ніч,

На камені вирослий Колос.

(«Моя Батьківщина»)

Дружба народів — це злагода й мир,

Це горизонтів невиданих шир.

(«Дружба народів»)

Великої поетичної сили поет досягає завдяки стилістичним фігурам (анафора, звертання, риторичні запитання і оклики). Прикладом вдалого використання фігур можуть бути вірші: «Слово про рідну матір», «За мир», «Моя Батьківщина» та інші.

Поезія М. Рильського відзначається жанровим багатством в ліриці й ліро-епічних творах, музичністю, різноманітністю віршованих розмірів, строфічної будови. У нього зустрічаються різностопні ямби, хореї, трискладові розміри (дактиль, амфібрахій, анапест), різні поетичні строфи та форми: терміни («Бакинські терцини»), шестирядкові («Пісня про братерство»), семирядкові («Нащадок»), октава («Радянській жінці»), сонети («Незгасна зоря», «Весна люд-скості», «Франко»), навіть онєгінська строфа («Пушкінській дім в Одесі» в циклі віршів «Подорож»).

В українській літературі М. Рильський займає визначне місце як майстер мови. Він прекрасно володіє живою мовою народу, створює на її основі і нові лексичні форми.

Отже, національна своєрідність поезії М. Рильського — у багатій барвистій мові, у широкому використанні образів і художніх засобів фольклору та розвитку кращих традицій письменників-класиків, у створенні національного характеру українця нашої епохи.